Отже, Й. Перше, що приходить в голову - це "йой". Це такий собі галицький діалектний вигук, що може означати і здивування, і розчарування, і розпач, і недовіру, і радість, і сум, і ще багато всього. Як "О!" в російській мові - вимовлене з різними інтонаціями може свідчити практично про будь-що. Я цей вигук дуже люблю! Найчастіше це здивування: «йой, то де ти такий взявся?» Був у мене один керченський знайомий, якого просто тіпало від мого йойкання, і він пропонував будь-які хабарі, аби я тільки підібрала якесь інше слово для всіх своїх емоційних вигуків)
Взагалі, якщо говорити про галицькі діалекти, то кілька з них у мене в активному вжитку) Спочатку я пручалась, будь-якими способами намагалась їх уникати і кривилась, коли чула їх з чиїхось вуст. Однак, чотири роки у Львові не пройшли повз мене, а таки наклали свій фільтр на моє світосприйняття і лексику. І тепер я частіше роблю канапки, ніж бутерброди. А ще ніколи не плутаю канапки з канапами(вони ж дивани). І дуже люблю мистецьку галерею Зелена Канапа, що на вул. Вірменській. Там завжди якісь цікаві експозиції, не те що в Дзизі.(Це не діалект, але просто знайте дзиґа - юла).
Раніше мене саму тіпало від слова ровер, хоча.. якщо бути до кінця відвертою, мені і досі це слово здається нереально неприємним на слух. Велосипед - в сто разів милозвучніше, чи не так?) А якось мені до рук потрапив Хобіт льввського видавництва "астролябія". І знаєте шо? Там пан Більбо ходив не в жилетах, а в камізельках! І хвилюючись все крутив на ньому ґудзик, а не пуговицу
А ще я люто ненавиджу пляцки, але дуже-дуже ніжно полюбляю пироги, хоча насправді то одне й те ж саме) Ну що це за слово таке "пляцки" - щось неприємне, що плюхається. Обираючи між пательнею і сковородою оберу сковороду - бо був такий чудовий прекрасний український хіппі Григорій Сковорода. Чи Скоровода?) А пательня - то якийсь полонізм, нє?)
І ніколи не забуду вислів, що його один хлоп прочитав моїй подрузі, яка смачно в його присутності заматюкалась: як тим писком паску їсти?! Як-як? Як завжди, як зазвичай. Слово "писок" дуже люблю! Воно може означати і обличчя, і рот, і морду. А ще є пестливо-здрібніла варіація: писочок. Яка милість: писочок. дай поцьомаю в писочок.
Завжди захожу у брами і ніколи у ворота. Ну ніяк мені в ворота не йдеться. Їм і бульбу, і бараболю, і картоплю - все мені смачне, на смак не розрізняю! Варю супи, а не зупи, баняками(велиикими каструлями). По генделях і кнайпах не ходжу. Як, власне, і по барах з пабами та забігайлівками)
Отакі от справи, добродії. Ось вам наостанок невеличкий шматочок весняної зелененької гілочки.
Этот текст, мне кажется, был сложнее, чем в первый раз. И если вы все-таки осилили, добро пожаловать в комментарии - обсудим) И надеюсь, сейчас от меня никто не отпишется, как в прошлый раз))))
А следующий алфавитный пост будет на К - про котиков! С фотографиями нашего шикарного кота, ура